Інституційна характеристика регіональних ринків
Сфера послуг — це не тільки один з важливих показників ефективності соціально економічної політики в регіоні, а й один з найдинамічніших і швидкозростаючих сегментів регіональних ринків. Вважається, що регіональний ринок послуг можна розглядати як сукупність інститутів координації вибору виробників послуг, що протікає в умовах прав власності, контрактів і конкуренції, на основі цінових параметрів і рівня якості запропонованих послуг.
Встановлено, що регіональний ринок послуг виконує ряд функцій:
- Регулююча, що випливає через попит або пропозицію, середню або міжгалузеву конкуренцію;
- Інтегруюча, що забезпечує встановлення і підтримку прямих і зворотних зв’язків між виробниками і споживачами;
- Стимулююча, орієнтуючи ринкові ціни на суспільний рівень витрат і облік попиту споживачів;
- Посередницька, що сполучає в єдину систему економічно відособлених виробників і споживачів послуг;
- Інформаційна, опосередковує знання кон’юнктури ринку;
- Ціноутворююча, що виражається в тому, що ринок визнає тільки суспільно необхідні витрати, які згоден оплатити споживач, і відповідно громадські, ринкові ціни, які одночасно відображають потреби споживача і рівень пропозиції послуг;
- Сануюча, очищує виробництво від економічно слабких інституційних суб’єктів і заохочує розвиток ефективних і перспективних фірм з надання послуг;
- Соціальна, що зумовлює задоволення споживачів в благах.
Таким чином, особливості регіонального ринку послуг включають наступне:
- Динамічність, обумовлену постійною зміною попиту на послуги, схильного до впливу тимчасового фактору;
- Територіальність, опосередковану соціально економічною специфікою і демографічними особливостями регіону;
- Гнучкість, представлену високою чутливістю до змін ринкової кон’юнктури, неможливістю зберігання і транспортування послуг;
- Відкритість, обумовлену взаємозв’язком процесів виробництва і споживання, особистим контактом виробника і споживача, високою швидкістю обороту капіталу;
- Диференціальні, опосередковану диверсифікацією та індивідуалізацією попиту на послуги; еластичність, задану платоспроможною потребою населення в послугах, ефект «Веблена» відображає показове споживання престижним міркуванням.
З’ясовано, що регіональний ринок послуг, як економічний інститут включає три діалектично взаємопов’язані компоненти:
- Інституційний порядок;
- Інституційне середовище;
- Інституційну структуру.
Посилаючись на дослідження М. Олсона вважаємо, що інституційний порядок являє собою формальні правила і обмеження, в рамках яких взаємодіють основні економічні інститути, а також механізми, які забезпечують їх дотримання. Саме інституціональний порядок обумовлює стійкість постійно відтворюючих соціально економічних відносин, доводячи свою доцільність за допомогою офіційної легітимації. Інституційний порядок легалізує процедури, необхідні для забезпечення розвитку регіонального ринку послуг, оскільки формує єдину платформу взаємодіє наслідком його суб’єктів.
Інституційне середовище, на нашу думку, є цілісність формальних правил і механізмів примусу індивідів до їх виконання, а також неформальних правил і стереотипів поведінки, що впливають на виробництво, обмін, розподіл і споживання благ. У роботі американського економіста Л. Девіса зазначено, що поряд з правилами, що формують інституційну середу, існують правила, які визначаються як інституційні угоди, які, в свою чергу, визначають форми кооперації і конкуренції між економічними агентами. Дж. Ходжсон пише, що всі автори, які досліджують інституційну проблематику, одностайні в тому, що всі інститути можна розділити на формальні і неформальні.
Розподіл інститутів на формальні і неформальні використовує Д. Норт.
Формальні — це правила гри, закріплені законом і за виконанням яких стежить держава. Неформальні — це правила поведінки, які існують у вигляді звичок чи традицій. Неформальні правила поведінки грають роль не менш важливу, ніж формальний закон. Д. Норт вказує на те, що навіть в самих розвинених економіках формальні правила поведінки складають лише невелику (хоча і важливу) частина тієї сукупності обмежень, які формують перед індивідом ситуації вибору. У своїй фундаментальній праці Д. Норт відзначав, що неформальні обмеження є «продовженням, розвитком і конкретизацією формальних правил і добре здатні до виживання завдяки тому, що становлять важливу частину звичної поведінки людей». При цьому «неформальні обмеження змінюються іншими темпами, ніж формальні правила» і конкретизація в них встановлених формально правил відбувається довше.
З’являючись як засіб координації людської взаємодії, неформальні правила є продовженням і розвитком формальних правил, соціально санкціонованими нормами поведінки, а також внутрішніми, обов’язковими для виконання стандартами поведінки. Тому інституційне середовище, вважає Т. Еггертссон , утворена різноманітними, постійно змінюваними інституційними формами, рухлива і обумовлена історичним, тимчасовим, культурним контекстом.
Встановлено, що на формування інституційного середовища регіонального ринку послуг впливають субсидіарні системи цінностей. Цінність — це поняття, яке вказує на культурне, суспільне або особистісне значення (значимість) явищ і фактів дійсності. Академік В. Н. Лавриненко вважає, що які цінності, таке і суспільство, особистість.
Субсидіарна система цінностей (ініціатива, активність, ризик, свобода, творчість, престиж, лідерство, інновації, верховенство права та ін.) обумовлена ієрархічністю відносин суб’єктів регіонального ринку послуг, постійним процесом перерозподілу повноважень і відповідальності, як «по вертикалі», так і «по горизонталі» (субсидіарної). Саме субсидіарна система цінностей впливає на розвиток бізнес співтовариств, які формують регіональний ринок послуг і забезпечують підвищення його конкурентоспроможності.
Комунітарна система цінностей (альтруїзм, єднання, підтримка, взаємодопомога, милосердя, патріотизм, відповідальність, благодійність, солідарність та ін.) відображає пріоритет інтересів суспільства над інтересами особистості і діалектично взаємопов’язана з православним феноменом -соборністю, яка виникла ще в глибоку давнину. Саме комунітарна система цінностей забезпечує ідентифікацію акторів з конкретною моделлю розвитку регіонального ринку послуг і формування у них готовності до відтворення заданих ролей і функціональних взаємодій.
Таким чином, інституційне середовище можна розглядати як діалектичний взаємозв’язок формальних та неформальних інститутів.
Якщо в сукупності цих інститутів виділити три компоненти:
- Юридичний (Ю) — нормативно-правові акти;
- Соціальний (С) — обов’язки, стереотипи, колективізм, співпраця, кооперація, індивідуалізм, традиції, свобода та ін;
- Політичний (П) — адміністративний поділ, «вертикаль влади», призначення, зборів, самоврядування, вибори, звернення по інстанціях, судові позови і т.п.
Інституційне середовище (ІС) можна записати у вигляді виразу: ІС = (Ю, З, П), де ІС — кінцева безліч, компоненти якої задані виразом і перераховані, тобто підраховані згідно теорії множин. Перетин цих компонентів і утворює інституційне середовище. Відсутність інституційного середовища обумовлює кон’юнктурний характер регіонального ринку услуг і не супроводжується систематичним зниженням суспільно необхідних витрат в розрахунку на одиницю корисного ефекту.
Інституційна структура являє собою сукупність інститутів та інституційних відносин, що забезпечує ефективність діяльності традиційних (органи державної влади та місцевого самоврядування, населення держави) і формування та розвиток інноваційних (фондів, спілок, асоціацій, спеціалізованих банків, громадських некомерційних утворень, прав власності, бізнес співтовариств і інших) суб’єктів регіонального ринку послуг.
Безумовним функціональним імперативом і критерієм побудови інституційної структури виступає загальне благо. Тому для ефективності розвитку регіонального ринку послуг необхідно забезпечити інституційний рівновагу між інститутами, як організаційними утвореннями, які здійснюють відповідні економічні дії, і взаємозв’язком між ними, з тим, щоб збільшити «зростаючу віддачу» сфери послуг. На регіональному ринку послуг зростання зростаючої віддачі, на нашу думку, може бути обумовлене трьома факторами.
По-перше, — ускладненням сфери послуг в результаті технічного і соціального розвитку суспільства (інтенсифікація процесу виробництва і додаткові вкладення капіталу, трудова кооперація, розширення знань, збільшення чисельності населення, зростання поселень), що створює додаткові можливості окремим суб’єктам регіонального ринку послуг.
По-друге, — структурними змінами в сфері послуг, збільшенням в ній частки організацій і підприємств зі зростаючою віддачою: розвитком транспортних послуг; укрупненням масштабів виробництва послуг; формування спеціального високотехнологічного інформаційного сегмента (інформаційних послуг), іншого світу бізнесу, де діє закон зростаючої віддачі.
По-третє, переходом до нового укладу економічних знань, що означає зростання значення людини і його кваліфікації в економічному розвитку.
Проблема співвідношення інституційного порядку, інституційного середовища та інституційної структури може вирішуватися в рамках компліментарності — системної цілісності які суперечать одна одній правил і стимулів діяльності. Встановлено, що компліментарність інституційного порядку, інституційного середовища та інституційної структури забезпечує координаційний ефект суб’єктів і об’єктів регіонального ринку послуг.
Узагальнюючи вищевикладене, відзначимо, що регіональний ринок послуг як економічний інститут може характеризуватися:
- Багаторівневістю;
- Подвійністю (випливає з формальних і неформальних правил, інституційної дихотомії);
- Фрагментарністю (неможливість забезпечити фронтальне блокування небажаного типу поведінки, яка проявляється в обході існуючих формальних інституційних рамок).
Автор:УЛЬЯНА ІВАНОВА