Двопалатність відноситься до системи парламентського устрою, в якій законодавчий орган (парламент) поділений на дві палати або камери. Кожна палата має свої особливості та функції, а законопроекти та рішення повинні пройти обидва рівні перед прийняттям у закон.
Звичайно, двопалатність існує на рівні національних парламентів багатьох країн, але також може бути застосована на рівні регіональних або місцевих законодавчих органів.
Типовою моделлю двопалатної системи є верхня палата (часто називається сенатом або радою) та нижня палата (часто називається палатою представників, депутатів або парламентом). У такій системі верхня палата може бути складена з представників, обраних або призначених зазвичай на довший термін, тоді як нижня палата обирається безпосередньо громадянами на коротший термін.
Роль двох палат може відрізнятися в залежності від країни, але загалом вони допомагають забезпечити більш прискорений, розгалужений та ретельний процес прийняття законів. Верхня палата може виконувати функцію розгляду та перегляду законопроектів, використовуючи свої ресурси та експертизу, тоді як нижня палата може бути більш прямо пов’язана з настроями та виборчими передчуттями громадян.
Двопалатність сприяє більшому контролю, розгляду різних поглядів та балансу влади в законодавчому процесі. Однак це також може вимагати додаткового часу та зусиль для досягнення консенсусу між двома палатами та прийняття закону.