Визначаючи параметри суспільства, яке трансформується (зокрема, України), місце і роль в ньому політичної комунікації, доцільно виходити з двох факторів: системних характеристик відкритого і закритого суспільства і соціальної реальності конкретного суспільства.
Під відкритою системою розуміється стійка (здатна протягом певного часу зберігати незмінною свою структуру і підтримувати динамічну рівновагу із середовищем), що стабільно розвивається система, члени якої керуються у своєму житті раціональними (заснованими на здоровому глузді і раціональності) законами, виробленими даною системою.
Відкрита соціальна система повинна володіти такими основними ознаками: демократизмом всього суспільного життя, при якому індивід повинен самостійно приймати рішення з широкого кола питань і піклуватися про себе, не сподіваючись на допомогу держави, і раціональністю більшості сфер суспільної діяльності, що має на увазі створення строгих законів і норм , заснованих на непорушних вимогах розуму.
Принцип функціонування відкритої соціальної системи — постійний, інтенсивний обмін ресурсами з зовнішнім середовищем, що забезпечує розвиток системи. Інформація займає провідну роль в процесі функціонування відкритої системи.
Політична підсистема при цьому має самостійний характер, нарівні з економічною та інформаційною; взаємодія підсистем заснована на принципі зворотного зв’язку. Відкрита система пропонує своїм підсистем не твердо закріплену структуру, де взаємозалежність між ними визначається і регулюється єдиним «центром управління», а гарантії того, що кожна підсистема може формувати власну модель взаємодії (в тому числі і інформаційної) між своїми елементами, а також з іншими підсистемами. Однак тут є певні обмеження, пов’язані з ідеологією логічної обґрунтованої раціональної свідомості.
Інформаційна підсистема формує інформаційний простір як сукупність різноспрямованих інформаційних полів, заснованих на потоках інформаційних подій, відтворених під системними інститутами.
Оскільки політична підсистема займає відокремлену по відношенню до інформаційної підсистеми позицію, інформаційні взаємодії всередині неї розвиваються не вертикально, а горизонтально (тобто не «пронизують» всі суспільні явища, політизуючи їх, а забезпечують стійкі інформаційних потоків між елементами самої політичної підсистеми). Це важливе обмеження проникнення політики в усі сфери життя. Таким чином, немає інформаційної передумови для створення єдиної ієрархічної структури.
Функціонування інформаційної підсистеми передбачає насиченість інформаційних потоків; в разі порушення каналу зв’язку змінюються його якісні характеристики, що може вплинути на структуру системи. Кожен елемент унікальний; його заміна впливає і на канал зв’язку, і на характер інформації — як на форму, так і на зміст.
Розглянемо характер інформаційних зв’язків у відкритій системі:
- Спрямованість зв’язку — як горизонтальна, так і вертикальна, що припускає наявність зворотного зв’язку, без якої система не може розвиватися. Тобто відбувається постійний інформаційний обмін між усіма підсистемами суспільства. При цьому інформаційна підсистема виконує технологічну функцію, забезпечуючи «систему каналів» для такого обміну, і не претендує на формування змісту цих обмінів;
- Ефективність зв’язку — висока в кількісному вимірі. Характер потоків переданих сигналів — безперервний (кожна підсистема, нарощуючи як внутрішні, так і зовнішні інформаційні потоки, забезпечує свій саморозвиток і стійкість). Основною причиною спонукання зв’язку є необхідність отримання відповідної реакції.
Якісні показники:
- Кожен окремий елемент системи (підсистема) орієнтований на сприйняття, переробку і передачу інформації;
- Пропускна здатність каналів зв’язку — максимальна інформація завжди затребувана. Хоча на вході і на виході системи є системні фільтри, вони не перешкоджають цьому, а скоріше роблять систему більш «зручною», «готуючи» інформацію до споживання відповідно до вимог системи.
Такі фільтри виконують дві функції:
- Інформація не відкидається, а піддається переробці;
- Обмежується надходження такої інформації, яка може порушити внутрішню цілісність системи і привести до руйнування;
- Досяжність інформації — максимальна, так як всередині підсистеми активно функціонують горизонтальні інформаційні поля, а в зовнішніх контактах відсутня інформаційний диктат з боку однієї з підсистем (наприклад, політичної).
Соціальна система використовує комунікації для успішного функціонування підсистем та інститутів. Інформаційна підсистема в відкритих соціальних системах служить для забезпечення горизонтальних інформаційних потоків між підсистемами на основі інформаційних подій, а кількість вертикальних інформаційних потоків при цьому мінімальна.
Інформація виступає первинним, що формує системні зв’язки елементом. Звідси — тенденція мас-медіа до фактографічності, відображення життя таким, яким воно є. Тобто «первинне інформаційне поле» збігається зі «вторинним», який формується ЗМІ, а це обмежує, в деякій мірі, його можливості маніпуляції політичною підсистемою.
У відкритій системі соціальна структура збігається з інформаційною будовою системи.
На противагу цьому, закрита система, згідно Бергсона, характеризується тим, що її представники в своєму житті керуються не рефлексивними міфами і нормами, трансформуються за допомогою підвалин і традицій в деякі приписи і закони.
Між цими двома полюсними станами існує два «перехідних» — перехід від закритого до відкритого стану і перехід від відкритого стану до закритого.
Яким би не було державного устрою, соціальна система відтворювала б всі відносини на основі панівних установок, що історично склалися до даного моменту. Відповідно, будь-яка підсистема (наприклад, інформаційна) функціонує в заданих раніше рамках. Для того щоб переломити цю тенденцію, необхідний дуже сильний вплив на базові характеристики соціальної системи, оскільки інакше вона «буде відповідати на досить радикальні зміни виникнення сильних тенденцій повернення до старого режиму». Виходячи зі світової практики, для нормального переходу від закритої до відкритої системи необхідна зміна двох-трьох поколінь для формування нового світогляду — час, достатній для переструктурування і легітимізації нової системи.
Перехід соціальної системи в якісно інший стан відбувається, зрозуміло, не на порожньому місці; суспільні процеси, які передвіщають перехід до відкритого стану, починаються в закритій системі. Так, можна умовно виділити три етапи в перехідному періоді: перший, коли в соціальній системі починаються такі приховані процеси, але при цьому все відбувається в рамках закритої системи; другий, або пік змін (точка біфуркації), коли приховані процеси «проявляються», виходять на поверхню, і третій, коли відбувається або повернення до закритої системи, або трансформація в бік відкритої.
На першому етапі найбільш значимий для зміни фактор і, мабуть, найбільш важливий для сучасних соціальних систем — це втрата харизматичного лідера, який режисирував закриту систему. Для суспільної свідомості ця втрата є тією інформаційною подією, яка порушує уявлення про стабільність і сигналізує про неминучість змін. Але цього, очевидно, недостатньо, оскільки всі інші ознаки (замкнутість, згуртованість, ієрархію) система зберігає.
З цієї ж причини прихід нового лідера, який спробує «зверху» змінити систему, ні до чого не приведе, навпаки, соціальна система спробує будь-яким способом його виштовхнути, так як вона ще не відійшла від попереднього потрясіння.
Але ця подія, тим не менш, є необхідною передумовою, що сприяє початку змін. При цьому в перехідний період основні ознаки закритої системи деякий час зберігаються, трансформуючись в такий спосіб: послаблюється контроль і групова дисципліна; соціальна система стає не в такій мірі згуртованою, так як з’являються «інакодумці», які раніше витіснялися за рамки системи або знищувалися. Це тягне за собою диференціацію суспільства по групах. Система поступово втрачає закритість (наприклад, дозволяється виїзд за кордон). В іншому ж (в економічній та політичній підсистемах) ознаки закритої системи зберігаються. Тобто в першу чергу відбуваються внутрішні зміни в масовій психології і інформаційному полі системи, що готує більш кардинальні зміни. Індивіди стають джерелами внутрішніх флуктуацій — незначних, але необхідних для поступового «розгойдування» соціальної системи зсередини.
Інформаційна підсистема також продовжує функціонувати в заданих раніше рамках. Однак відбувається відрив символічних універсумів від свідомості більшої частини їх носіїв, старі символи системи не відповідають новій реальності, але при цьому зберігається їх функція забезпечення звичності і стабільності для побутового свідомості. Вони конструюють видиму реальність (архітектура, преса), але не впливають на реальні процеси.
Це відбивається на особливостях групової свідомості — якщо в закритій системі конфлікт бачиться як руйнівний початок і, в принципі, присікається системою на будь-якому рівні, то на початку перехідного етапу починають формуватися «подвійна» мораль і «подвійні» стандарти поведінки, які поступово приводять до розриву між офіційною і побутової ідеологією. Ідеологія як цементуючою початок суспільства втрачає свою міфологічну роль.
Незначно змінюються і принципи функціонування ЗМІ. Так, інформаційне поле, як і раніше формується відповідно до принципів закритої системи, тобто ЗМІ поставляє інформацію, що генерується політичної підсистемою. Характеристики інформаційного поля, що формується офіційними ЗМІ, залишаються колишніми — воно має максимальну широту і охоплення і складається з максимально насичених інформаційних потоків, які зберігали переважно однобічну вертикальну (зверху вниз) спрямованість.
При цьому відбувається часткова зміна характеру інформаційних зв’язків:
- Спрямованість зв’язку — переважно одностороння і вертикальна (зверху вниз). Але поряд з прямим зв’язком формується зворотний позитивний. Тобто культивується «обмін думками» через читацьку пошту, що забезпечує «ефект залучення» в діалогову модель зв’язку;
- Ефективність зв’язку в кількісному вимірі вже не максимальна, але наближається до максимуму.
- Характер потоків переданих сигналів стає швидше дискретним. Соціальна система перестає їх сприймати, оскільки частково не спрацьовують старі ідеологічні конструкти і міфологеми. При цьому дещо зміщуються акценти — ЗМІ не тільки передають політичній системі інформацію, але і (наприклад, в особі окремих журналістів) починають формувати відмінну від офіційної соціальну позицію.
Основні причини зв’язку залишаються тими ж, що і в закритій системі. Тобто зв’язок між підсистемами, раніше викликані необхідністю формування соціальної системи через жорстке упорядкування її політичної підсистеми.
Якісні показники:
- Інформаційна підсистема по інерції орієнтована на відтворення стабільної сформованої картини світу. ЗМІ починають формувати картину світу, не стільки на підставі інформаційних подій, скільки на лексичному рівні;
- Пропускна здатність каналів зв’язку висока — будь-яка інформація контролюється однією підсистемою, політичною;
- Знижується досяжність інформації, що поставляється політичної підсистемою, тобто все більше часу потрібно для кодування інформації політичної підсистеми (з точки зору насичення її значущими для інших підсистем кодами) і декодування інформації іншими підсистемами.
Механізм зміни функціонування підсистем стає менш жорстким. Підсистема ЗМІ інформує з досить високою ефективністю вертикальні інформаційні потоки, але впливання останніх на горизонтальні інформаційні знижується. Інакше кажучи, знижується ступінь політизованості інформаційних горизонтальних полів (поряд з політизованістю суспільства), і соціальна система демонструє неполітичну інформацію.
Крім того, оскільки суспільство починає диференціюватися, з’являються альтернативні ЗМІ ( «Самвидав»), не санкціоновані владою; тобто з’являються альтернативні інформаційні потоки.
Все описане вище можна назвати підготовчим етапом до якісної зміни соціальної системи, на якому внутрішні зміни відбуваються в рамках закритої системи на психологічному та інформаційному рівнях.
На першому етапі переходу від закритої системи до відкритої реформа політичної системи носить обмежений характер: «…правляча еліта йде на визнання демократичної конкуренції, але водночас прагне гарантувати збереження за собою контролю над державною владою».
На цьому етапі трансформацій відбувається втрата режиму легітимності, виникнення і посилення неоднорідностей (соціальних, економічних, психологічних, інформаційних) всередині соціальної системи. Зміни в політичній системі відображаються на інформаційній системі, зміст її змінюється, хоча відносини між політичною та інформаційною підсистемами деякий час залишаються незмінними — правляча еліта ще хоче зберегти за собою контроль, в тому числі і за інформаційною підсистемою, використовуючи при цьому поряд з традиційними ( ідеологічними) і економічні важелі.
Якщо на цьому етапі сформувалася нова еліта і внутрішні настрої в соціальній системі змінилися в бік відкритого стану, то інформаційна система буде змінюватися в першу чергу за рахунок тиску зверху, оскільки події розвиваються в рамках старої закритої системи. Інформаційна підсистема поступово формує нові настрої, активуючи приховані форми.
На наступному етапі відбувається зміна еліт, система стає більш відкритою для зовнішніх впливів, і всі вектори трансформації співпадають. Зміни в ідейно-політичній сфері тягнуть за собою зміни і в економічному плані (перехід від слів до справи), коли всі колишні зв’язки остаточно розпадаються і відбувається формування нових.
Соціальна система поступово накопичує енергію і інформацію, необхідну для змін. Інакше кажучи, коли всі фактори мають один вектор спрямованості, рух в сторону того чи іншого стану прискорюється, і приховані процеси вихлюпуються на поверхню. В системі настає пік змін (точка біфуркації), підготовлений всіма попередніми умовами.
Зміни відбуваються в першу чергу в уже «відмерлих» елементах, тобто в сфері ідеології (інформаційної підсистемі), ЗМІ тільки констатують процеси. Порушуються насамперед принципи функціонування і формування вертикальних інформаційних потоків, що призводить до порушення управління суспільством і, на деякий час, до самостійності ЗМІ.
Система в процесі переходу від закритості до відкритості близька до хаосу і являє собою сукупність елементів, зв’язку між якими постійно зазнають якісні зміни, знаходяться в стані флуктуації і максимально схильні до дії.
Межі соціальної системи відкриваються, підвищується рівень сприйняття надходить ззовні інформація. Суспільство втрачає міфологізованих героїв — в силу того, що зникають звичні стереотипи. Людина повинна сама конструювати своє життя, і для обивателя це нереально. Для індивідів, вихованих старою системою, настає «ломка свідомості»; немає усталених орієнтирів, і потрібно вибирати їх самостійно. Людина може або правильно зрозуміти загальний напрямок руху, або неправильно, і тоді він буде роздавлений рухомою масою. В особистісному плані від індивіда потрібні прояв ініціативи, зневага до авторитетів, творчий пошук для підтримки високого рівня соціальної мобільності, індивідуалізм, егоцентризм і, разом з тим, гуманізм як повага до самобутності і самовираження особистості.
Основні показники в суспільному житті на цьому піку змін, які свідчать про перехід системи до відкритості, — ривок у розвитку, так як зовнішні чинники стимулюють внутрішні, активізація ринкових відносин, соціальні потрясіння, перевороти, хвороблива соціальна мобільність, що вимагає все нового і нового переділу благ і привілеїв, ще підсилюється соціальна диференціація, зростає злочинність як форма адаптації до нової соціальної структури, спонтанний, непередбачуваний з позицій обивателя характер соціального насильства.
Спостерігається посилення демократичних засад, прагнення до створення громадянського суспільства. Відбуваються перегляд конституційних принципів і розвиток парламентаризму, формуються незалежні один від одного виконавча і законодавча гілки влади, створюється професійна армія.
Спостерігається також тенденція до самовизначення частин системи, до розмежування їх усередині цілого — тяга до федералізму, автономії, місцевого самоврядування, аж до вираженого в ідейних, політичних, конституційних формах прагнення до відокремлення окремих територій. У разі надмірної незалежності виконавчих органів (особливо на регіональному рівні) зростає небезпека повернення до тоталітаризму.
Автор: http://www.politolog.net.ua/user/ivanova/