Гетьманська держава, також відома як Гетьманщина, була історичною формацією, що існувала в Україні від середини XVII століття до кінця XVIII століття. Вона виникла як наслідок Богдана Хмельницького визвольної війни та реформ, які були здійснені під час його управління.
Гетьманська держава мала свою територіальну структуру, яка включала Київське, Черкаське, Полтавське та Лівобережне воєводства. Гетьманська держава засновувалась на політичній системі, де гетьман був головним політичним та військовим лідером. Він був обраний представником козацької еліти та мав широкі повноваження.
У гетьманській державі були спроби побудувати самостійну політичну систему, зокрема встановлення відносин з міжнародними державами, розвиток власної адміністративної та судової систем, а також формування армії та здійснення реформ.
Однак, існування гетьманської держави було періодом великої політичної та соціальної нестабільності. Вплив сусідніх держав, зокрема Російської імперії, Польщі та Османської імперії, а також внутрішні конфлікти та боротьба за владу призвели до послаблення гетьманської системи.
У 1764 році Російська імперія офіційно скасувала посаду гетьмана, що позначило кінець гетьманської держави. Після цього Україна стала прямими провінцією Російської імперії.
Гетьманська держава відіграла важливу роль у формуванні української національної історії та культури. Вона сприяла розвитку козацького руху, військової сили та самобутності українського народу.