Даосизм (також відомий як таоїзм) – філософський та релігійний рух, який виник в Китаї близько 6-го століття до н.е. його основоположником вважається Лао-цзи. Даосизм відіграє значну роль в культурі та релігійній традиції Китаю.
Основні концепції та принципи даосизму включають:
- Тао (Дао): Центральна концепція даосизму – це ідея Тао, що означає “Шлях” або “Принцип”. Тао розуміється як універсальний порядок та природна сила, що пронизує всю реальність. Даоси прагнуть жити у відповідності до природного потоку Тао та дотримуватися принципів природності, спокою, гармонії та невміння (ву-вей).
- Ву-вей (Ву-вей): Цей принцип означає бездіяльність або “недію”. Він вказує на природну спокійну силу Тао і надихає даосів відмовлятися від зайвих зусиль, контролю та діяти безнапружено, допускаючи природні процеси відбуватися самостійно.
- Чжунцзі (Жунцзі): Ця концепція стосується досягнення стану гармонії з Тао і природністю шляхом розвитку внутрішньої сили та проникнення у глибину реальності. Чжунцзі може бути перекладено як “ідеальна людина” або “повністю розвинена особистість”.
- Внутрішня алхімія: Даоси відводять велику увагу внутрішнім практикам, спрямованим на збереження та вдосконалення життєвої сили (ці). Ці практики включають медитацію, вправи дихання, техніки внутрішнього покою та збереження енергії.
- Гармонія з природою: Даосизм підкреслює гармонійні відносини між людиною та природою. Він наголошує на важливості відчуття сполуки з природою, поваги до природних циклів, екологічної стійкості та збереження природних ресурсів.
- Скромність та відмова від матеріальних надбань: Даоси прагнуть простоти та скромності, уникаючи надмірного споживання, поспіху та матеріалізму. Вони цінують духовну розкіш, внутрішню гармонію та задоволення від невеликих речей.
Даосизм виявляється не лише в філософії, але також в мистецтві, літературі, медицині та бойових мистецтвах. Цей рух відіграє важливу роль у китайській культурі і має вплив на спосіб життя, мислення та духовний розвиток багатьох людей.