Методика проведення екскурсій допомагає екскурсоводам якісніше провести екскурсію, що в свою чергу допоможе екскурсантам краще зрозуміти викладений матеріал. Базу методики складають методичні прийоми.

Методичні прийоми – засоби доведення інформації до споживачів. Завдання методичних прийомів – забезпечити найефективнішу дієвість методу направлення інформаційних знань аудиторії.

Вміння правильно використовувати методичні прийоми є однією з основ майстерності професійних екскурсоводів.

Класифікація методів проведення екскурсій:

  1. Метод розповіді;
  2. Метод показу;
  3. Спеціальні методичні прийоми.

Методичні прийоми класифікуються на:

  1. Загальні, які можна застосувати на всіх екскурсіях;
  2. Часткові, які можна використати лише на одній специфічній екскурсії;
  3. Одиночні, які використовують під час дослідження одного унікального явища;
  4. Залежні від пори року.

Показ – візуальний метод ознайомлення екскурсантів з об’єктами, або декількома об’єктами одночасно (наприклад різною архітектурою в одному і тому ж місті, на одній і тій ж вулиці). Показ можна вважати дією (сумою дій) екскурсовода, яка спрямована на дослідження сутності екскурсійного явища або об’єкта.

Показ – різноплановий процес отримання візуальної інформації про об’єкт, під час дослідження якого екскурсанти роблять певні дії під патронатом екскурсовода.

Особливою ознакою показу є виявлення, розкриття властивостей досліджуваного об’єкта, можливість краще зрозуміти те, що на перший погляд помітити неможливо.

Екскурсійний показ є двостороннім процесом, який поєднує:

  1. Дії екскурсовода, щодо виявлення суті досліджуваного об’єкта;
  2. Дії екскурсантів, щодо спостереження, дослідження та вивчення досліджуваного об’єкта.

Показ має бути цілеспрямованим, вибірковим та лаконічно послідовним. Необхідно поглиблювати знання екскурсантів про об’єкти спостереження під час їх показу. Показ необхідно здійснювати у послідовності від загального до індивідуального, від відомого до не відомого.

Завдання  екскурсійного показу:

  1. Показати об’єкти спостереження;
  2. Показати фотографії або малюнки об’єктів які вже не збереглись;
  3. Відтворити візуальну картину історичних подій, які відбувалися на певному місці;
  4. Показати об’єкт таким, яким він був під час зазначеного періоду.

Умови ефективного екскурсійного показу:

  1. Обрані точки показу правильні;
  2. Більш вигідний час для показу;
  3. Використання руху екскурсантів;
  4. Навички та вміння екскурсовода;
  5. Підготовленість екскурсовода та екскурсантів до досліджуваного об’єкта.

Методика потребує використання послідовності під час екскурсійного показу, дотримання сходинок показу, які наведено в табл. 1.

Використання сходинок показу додає наростання вражень, підштовхує екскурсантів до загальних висновків.

Але, не на всіх екскурсіях потрібно використовувати сходинки показу. Наприклад, порядку сходинок показу неможливо дотримуватись під час показу об’єкта , який знаходиться дистанційно далеко від екскурсантів.

Таблиця 1.

Схема послідовності показу

 

Перша ступінь

Загальний погляд екскурсантів на об’єкт після фрази

«Перед вами будівля №»

Відбувається засвоєння візуального вигляду об’єкта
 

Друга ступінь

Докладніший огляд екскурсантами об’єкта після розповіді про історії, події пов’язані з його виникненням.  

Визначення особливостей об’єкта

 

Третя ступінь

 

Повторний огляд об’єкта під час аналізу екскурсовода

Засвоєння окремих деталей та частин об’єкта
 

Четверта ступінь

Самостійне дослідження. Досліджується місце розташування об’єкта Запам’ятовується місце розташування та сам об’єкт
П’ята ступінь Узагальнення почутого від екскурсовода Підбиваються висновки  відносно підтеми
 

Шоста ступінь

 

Фінішний погляд екскурсантів на об’єкт

Екскурсанти переконуються в правильності уявлення про об’єкт

Також необхідно приділити увагу жестам екскурсовода. Вони повинні мати виразний, не занадто емоційний характер. Показ, зазвичай починається із жесту екскурсовода. Загалом, жест доповнює показ, може відображати форму, розмір, розміщення об’єкта.

Для покращення показу використовується вказівки, які розрізняються:

  1. За часом впливу на екскурсантів:
  • До початку спостереження або до зустрічі з екскурсійним об’єктом;
  • Під час процесу показу об’єкта, коли він перебуває в полі зору екскурсантів;
  • Під кінець спостереження з метою подальшого самостійного огляду екскурсантів таких об’єктів у майбутньому.
  1. За рекомендаційними діями екскурсантів:
  • Вказівки, які концентрують увагу екскурсантів на певному об’єкті, виділяють його з поміж інших об’єктів навколишнього середовища;
  • Вказівки, які вказують екскурсантам на певні деталі або частини об’єкта;
  • Вказівки, які рекомендують прирівнювати об’єкт з якимось іншим об’єктом, який знаходиться неподалік;
  • Вказівки, які рекомендують сконцентрувати увагу на особливості об’єкта з метою його глибшого дослідження;
  • Вказівки, які пропонують зробити висновки, на підставі самостійних спостережень [13].

Підсумовуючи вище викладену інформацію, про особливості показу на екскурсії, доцільно її відобразити на рисунку 1.

Рисунок 1. особливості екскурсійного показу

Метод демонстрації об’єкта – прийом показу, який проводить спостереження лише візуального вигляду окремих частин або об’єкта в цілому.

Метод екскурсійного аналізу – прийом показу, який дає можливість уявного розчленування об’єкта на складові частини, виокремлюючи його ознаки, деталі, елементи.

Метод попереднього аналізу – прийом показу, при якому екскурсантам надається попереднє узагальнене уявлення про об’єкт.

Метод візуальної реконструкції – прийом показу, завдяки якому відтворюється певна історична епоха, подія, пам’ятне місце, об’єкт якого вже не існує.

Метод візуального монтажу – екскурсовод відновлює необхідний образ тих об’єктів, які на даний момент не залишилися.

Метод локалізації – прийом показу, за допомогою якого наводиться конкретика місця розташування об’єкта або об’єкта який перебував на певному місці.

Метод абстрагування – прийом показу, який допомагає екскурсантам відділити одну частину об’єкта від інших, менш істотних (балкон, поверх).

Метод візуального порівняння – прийом показу, за допомогою якого можна порівняти схожість та відмінність екскурсійних об’єктів, які знаходяться поруч.

Метод візуальної аналогії або асоціації – прийом показу, який зосереджується на порівнянні об’єкта з тими об’єктами, які вони вже бачили під час екскурсії.

Метод інтеграції – прийом показу, який об’єднує окремі частини об’єкта в єдине ціле.

Метод перемикання уваги – прийом показу, який заснований на отриманні контрастних вражень. Наприклад, екскурсовод показує стару будівлю, а потім привертає увагу екскурсантів на новозбудований об’єкт.

Ще одним важливим елементом екскурсії є розповідь.

Розповідь – усна частина екскурсії, пояснення щодо спостережуваного об’єкта, який екскурсовод показує екскурсантам.

Розповідь є важливим елементом екскурсії. Але, її значення додаткове, оскільки вона доповнює візуальний показ об’єкта.

Розповідь за часом:

  1. До показу, коли екскурсант попередньо розповідає групі про об’єкт, який незабаром вони побачать;
  2. Під час візуального процесу;
  3. Після показу об’єкта.

Найефективнішим вважається другий варіант, коли відбувається безпосередня взаємодія екскурсантів з об’єктом.

Екскурсійна розповідь завжди готується заздалегідь, під час формування екскурсійної програми. Готує розповідь безпосередньо екскурсовод.

Вимоги до розповіді відображено у вигляді схеми на рисунку 2

Підтекст – додатковий зміст тексту розповіді екскурсовода. Підтекст зазвичай міститься в емоціях екскурсовода. Суть підтексту – особисте ставлення екскурсовода до спостережуваного об’єкта.

Форми розповіді:

  1. Оповідна розповідь, яка надає групі уявлення про те, як відбувалися певні події;
  2. Реконструктивна розповідь, яка допомагає екскурсантам відновити візуальний вигляд досліджуваного об’єкта.

Критерії розповіді:

  1. Ясність – доступність і зрозумілість інформації для аудиторії;
  2. Точність – відповідальність інформації змісту, меті і темі екскурсії;
  3. Чистота мови – логічне використання екскурсоводом мовних засобів.

Метод екскурсійної довідки – прийом розповіді, за допомогою яких екскурсовод надає короткі інформаційні відомості про досліджуваний об’єкт.

Метод опису – прийом розповіді, при якому лаконічно описується зовнішній вигляд спостережуваного об’єкта, його особливості.

Рисунок 2 Основні вимоги до розповіді

Метод пояснення – прийом розповіді, за допомогою якого розкривається сутність та характеристика спостережуваного об’єкта, зазвичай використовується в виробничих екскурсіях.

Метод характеристика – прийом розповіді, який передбачає визначення якостей та властивостей об’єкта, явища.

Метод цитування – прийом розповіді, за допомогою якого екскурсовод цитує уривки історичних документів, текстів, літератури.

Метод співучасті – прийом розповіді, за допомогою якого екскурсантів залучують до подій, які відбуваються біля спостережуваного об’єкта.

Метод персоніфікації – прийом розповіді, який використовують для умовного образу певної людини, об’єкта, явища.

Метод відступу – прийом розповіді, за допомогою якого екскурсовод може відійти від теми розповіді: зачитує історичний текст, цитату, вірш, наводить життєві приклади.

Клімактеричний метод – прийом розповіді, суть якого полягає в тому, що спочатку викладаються факти менш цікаві, а в подальшому – значні, а в кінці найцікавіші.

Антиклімактеричний метод – прийом розповіді, при якому розповідь починається з найбільш цікавих фактів, а під кінець – з найменш цікавих.

Підводячи висновки відносно використання двох основних методів проведення екскурсій необхідно зазначити, що для проведення якісної екскурсії необхідно поєднувати метод показу та розповіді, насичувати їх різноманітними прийомами. Екскурсовод, як керівник повинен прагнути до синтезу показу та розповіді в єдине ціле. Тоді вони почнуть активно взаємодіяти один із одним, а кінцевим елементом цієї взаємодії буде екскурсія.

Автор: УЛЬЯНА ІВАНОВА

Добавить комментарий

Больше на Украинский Политолог

Оформите подписку, чтобы продолжить чтение и получить доступ к полному архиву.

Читать дальше