Велика частина населення є найманими працівниками і від того, який розмір їх заробітної плати, залежить рівень достатку самого працівника і членів його сім’ї, а значить і України, можливість збереження і зміцнення здоров’я, отримання освіти, придбання споживчих товарів відповідають рівню соціальних потреб суспільства. У свою чергу, розмір заробітної плати залежить від безлічі факторів і, в першу чергу, від того, як організована оплата праці на підприємстві, оскільки організація заробітної плати, її величина, є прерогативою підприємства.
Питання організації заробітної плати представляли інтерес в усі часи.
Зниження ефективності праці в суспільному виробництві несе негативний вплив на економічне становище працівників. Ось чому дана проблема є досить актуальною. Відомо, що значну роль у формуванні фонду оплати праці, організації оплати праці відіграє колективний договір. Однак в даний час під захистом колективних договорів перебувають далеко не всі працівники.
Багато керівників не розуміють того, що дієвий колективний договір може забезпечити стабільні та конструктивні відносини між роботодавцем і працівниками та їх представниками в особі профспілок, а врегулювання на його основі відносин з працівниками допоможе роботодавцю створити надійний соціально-психологічний клімат в колективі, локалізувати можливість конфліктів і страйків. Крім того, конструктивні договірні відносини створюють умови для об’єднання зусиль роботодавця і працівників з метою забезпечення високої ефективності виробництва, високої продуктивності праці і, як наслідок, конкурентоспроможності підприємства. Солідарність роботодавця з колективом у вирішенні виробничих, трудових і соціальних питань формує імідж надійного і прогресивного підприємства, а отже і надійного партнера в бізнес відносинах.
Законом України «Про оплату праці» передбачаються дві сфери регулювання заробітної плати: на державному і договірному рівнях.
Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення мінімальної заробітної плати, а також інших державних норм і гарантій; умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, які фінансуються або дотуються з бюджету, регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів, а також шляхом встановлення податків на доходи працівників.
Мінімальна заробітна плата — один з важливих соціальних стандартів, що застосовуються в усіх державах світу. Згідно ст. 3 Закону «Про оплату праці» мінімальна зарплата – «це законодавчо встановлений розмір зарплати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму».
Організація оплати праці являє собою систему організаційно-правових засобів, спрямованих на встановлення змісту і порядку введення системи оплати праці, тарифної системи, нормування праці, відрядних розцінок, преміювання, інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, встановлення норм оплати праці при відхиленні від тарифних умов, форм і термінів виплати заробітної плати, порядку обчислення середнього заробітку, індексації зарплати у зв’язку зі зміною індексу споживчих цін, компенсації зарплати у зв’язку із порушенням термінів її виплати.
Згідно Закону України «Про підприємництво» підприємство здійснює крім виробничої діяльності також і діяльність соціальну. Природно, вона реалізується за рахунок прибутку підприємства. Ця сфера включає різного роду матеріальні виплати (як у грошовій, так і в натуральній формі) не тільки працівникам підприємства, але також і колишнім працівникам — пенсіонерам, ветеранам праці, особам похилого віку.
Система оплати праці. Під системою оплати праці розуміється спосіб обчислення розмірів винагороди, що підлягає виплаті працівникам, відповідно до зроблених витрат праці, а в ряді випадків і з його результатами.
На підприємстві системи оплати праці встановлюються в колективному договорі. Переведення працівників на іншу систему оплати праці є зміною істотних умов праці і вимагає попередження працівників за 2 місяці.
Практика виробила дві основні системи, які застосовуються як в «чистому» вигляді, так і з різними модифікаціями — погодинну і відрядну системи оплати праці.
Відрядна система передбачає визначення заробітку залежно від фактичного виробітку продукції належної якості.
Система оплати праці може мати три підвиди — погодинна, поденна, помісячна. Праця оплачується за фактично відпрацьований час: години, дні, місяць. При місячній оплаті розмір окладу не залежить від кількості робочих днів у місяці.
Застосовується також і така система, як акордна оплата праці — винагорода за виконання комплексу робіт (об’єкт будівництва). Остаточний розрахунок проводиться за акордним порядком після приймання всього обсягу робіт, про що складається акт.
Преміювання працівників. Під преміюванням розуміється виплата працівникам грошових сум понад основного заробітку з метою стимулювання результатів праці та їх заохочення.
Преміювання здійснюється в двох формах:
- преміювання, передбачене системою оплати праці;
- преміювання як вид заохочень (поза системою оплати праці).
При преміальною системою оплати праці працівник має суб’єктивне право вимагати виплати премії при досягненні запланованих показників, а власник несе обов’язок виплатити суму премії.
Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Власник при укладенні трудового договору зобов’язаний повідомити працівнику всі умови оплати праці, її розміри, порядок і строки виплати.
Забороняється будь-яким способом обмежувати права працівника вільно розпоряджатися своєю зарплатою. Тому не допускаються випадки отримання зарплати, що належить працівнику, членами його сім’ї, іншими особами без спеціально оформленої довіреності.
Висновки по розділу. Ми розглянули систему оплати праці. Оплата праці виконує важливі суспільно-економічні функції, які сприяють покращенню життя працівників та їх сімей. Заробітна плата відкриває можливості для забезпечення внутрішніх та зовнішніх потреб населення. Починаючи від фізіологічних – угамування голоду, покупка засобів гігієни, задоволення комфорту, закінчуючи психологічними – покупка житла, автомобіля, одягу, інше.
Заробітна плата відіграє важливу роль в соціальному забезпеченні населення, страхуванні працівників від нещасних випадків, безробіття, старості. Роблячи її основою соціального страхування населення. Нами були розглянуті соціально-економічні встановлення межі заробітної праці в Україні. Межею заробітної плати в Україні є встановлення її мінімуму, який регулюється з боку держави.
Автор: УЛЬЯНА ІВАНОВА