Суспільний договір – це концепція, яка вказує на уявлення про те, як виникає політична організація або держава. За цією концепцією, існування держави чи політичного устрою пояснюється умовною угодою між людьми або групами людей, яка має на меті забезпечення певних переваг або захисту взаємних інтересів.
Концепція суспільного договору виникла у філософії та політичній теорії, і вона має своєю базою ідею про те, що люди починають своє існування у стані природної свободи, де вони мають права та можливості, але також стикаються з викликами та ризиками. Для забезпечення своєї безпеки та благополуччя, люди вважають за доцільне укласти договір між собою, у результаті чого вони формують уряд чи державу.
Концепція суспільного договору може мати різні варіації і інтерпретації, і вона часто слугує теоретичним фундаментом для різних політичних теорій. Наприклад:
- Теорія соціального договору: Розглядається у теоріях Жана-Жака Руссо та інших деяких філософів. За цією теорією, укладення соціального договору дозволяє об’єднати індивідів у політичну спільноту, де їхні права і свободи захищені інституціями.
- Ліберальна теорія договору: Відома завдяки роботам філософів, які виділяють роль договору як засобу обмеження державної влади та захисту прав і свобод громадян.
- Марксистська теорія договору: Підходить до питання суспільного договору з погляду економічних та класових відносин, звертаючи увагу на нерівності та вплив капіталістичного устрою.
Загалом, концепція суспільного договору надає теоретичний фундамент для розуміння того, як і чому виникають політичні утворення, а також як вони мають функціонувати для захисту та забезпечення прав і свобод громадян.