В умовах побудови соціально орієнтованої економіки визначальна роль відводиться політиці формування доходів населення. При цьому зростає значимість оплати праці і рівня доходів населення, яка продиктована тим, що вони є, по-перше, визначальними факторами рівня і якості життя населення, по-друге, ключовими показниками добробуту сучасного суспільства, по-третє, безпосереднім джерелом задоволення потреб кожної людини. Також грошові доходи населення значно впливають на формування поточного і майбутнього попиту.
Право на оплату праці не менше мінімального розміру гарантовано Конституцією України. Гідна праця — стрижень сучасного соціального і економічного розвитку. Ключовим елементом гідної праці є заробітна плата, що забезпечує працівнику економічну незалежність, відпочинок, утримання сім’ї, можливість інвестувати в свій розвиток.
Центральне місце в соціальній політиці держави займає формування доходів населення. Саме поняття «дохід» як економічна категорія трактується неоднозначно. З одного боку, дохід розглядається як показник результатів економічної діяльності, з іншого — як частина виробленого продукту, отримана учасником виробництва в залежності від його вкладу.
В окремих економічних виданнях і в науковій літературі зустрічається підхід, згідно з яким поняття «дохід» трактується як перевищення вартості виробленого продукту над витратами на це виробництво, а також як частка кожного класу, соціальної групи або окремого індивідуума в виробленому продукті і привласнена ним.
Безперечний той факт, що рівень доходів є найважливішим показником сучасного суспільства, що відображає в першу чергу рівень добробуту. Разом з тим рівень доходів показує ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб окремого індивідуума (відпочинок, освіту, здоров’я та ін.)
Всеукраїнський центр рівня життя виділяє п’ять груп населення з різними рівнями забезпеченості.
Побудова громадянського суспільства неможливо без забезпечення права на гідну працю та її оплату. Гідна праця передбачає безпеку і гігієну праці, гарантії доходу і доступність соціальних послуг, належні доходи в старості і в разі хвороби, а також право організовуватися і захищати свої права, право бути вільним від насильства і гноблення. Поняття гідної праці втілює в собі очікування людей, пов’язані з їх трудовим життям. Люди хочуть працювати в безпечних умовах точно так, як вони прагнуть до продуктивної праці, що приносить гідну винагороду. Люди хочуть мати соціальні гарантії на робочому місці і соціальний захист для своїх сімей, а також можливості для індивідуального зростання і соціальної інтеграції. Трудящі прагнуть до свободи вираження думок, до свободи об’єднань та участі в прийнятті рішень з життєво важливих питань, до рівності можливостей та ін.
Гідну працю необхідно розглядати як складне соціальне явище, що лежить в площині права, економіки, політики та об’єднує духовну сферу життя суспільства. При цьому найважливішу роль в його реалізації відіграє трудове право в частині встановлення імперативних гарантій для працівників, а також забезпечення прав і законних інтересів соціальних партнерів в цілому [21].
Таким чином, гідну працю слід розглядати як складне, багатоаспектне поняття. З одного боку, воно охоплює економічні, політичні та правові явища; з іншого боку, створює умови для ефективної і продуктивної праці; з третього — сприяє досягненню суспільного, культурного і технічного прогресу з метою соціального захисту трудящих та їх сімей.
Вплив оплати праці на якість життя працездатного населення в Україні:
- забезпечує економічну свободу працюючій людині і його сім’ї;
- створює базові основи для систем соціального страхового захисту і соціального забезпечення;
- забезпечує громадянам вільний розвиток, відпочинок, доступ до досягнень цивілізації;
- справедливий розподіл результатів праці;
- не принижує гідність людини;
- вирішує проблему матеріальної бази для розширеного відтворення населення країни, забезпечує економіку кваліфікованими трудовими ресурсами.
Гідна оплата праці – «системо утворюючий елемент механізму функціонування громадянського суспільства. На наш погляд, цей вислів є безперечним і основним».
На жаль, за роки ринкових реформ вітчизняної економіки її розмір істотно скоротився, зникла регулярність в отриманні заробітної плати при одночасному зниженні купівельної спроможності. Це в свою чергу призвело до істотного послаблення трудової мотивації серед значної частини найманих працівників. Вплив цих процесів спостерігається і в даний час. Результати модернізаційних змін суспільного устрою призвели до зміни моделі відтворення населення. Виникла необхідність замість державного, тотального регулювання на всіх рівнях управління сформувати ринкову модель відтворення трудового фактору, в якій ключову роль покликана зайняти оплата праці найманих працівників. Її завданням, має стати забезпечення в належному обсязі як поточних, тобто первинних потреб працівників та членів їх сімей, так і матеріальних та громадських (житло, освіту).
Досягнення гідної оплати праці являє собою неодмінну умову включення України до товариства цивілізованих країн, оскільки тільки в цьому випадку може йти мова про забезпечення базової передумови гарантованого дотримання прав людини.
В останні роки ступінь важливості концепції гідної праці значно зросла. Вона зачіпає головні проблеми соціального розвитку, в тому числі і рівень трудових доходів працівників — один з найважливіших складових елементів гідної праці.
Не менш значущим є питання диференціації доходів в Україні. Слід підкреслити, що соціально-економічна нерівність є найважливішим фактором і результатом суспільного розвитку.
Низький рівень нерівності доходів населення (або рівність за доходами) має негативний вплив на розвиток економіки, як і надмірна нерівність доходів, яка уповільнює суспільний прогрес і створює загрозу стабільності суспільства. Причинами нерівності доходів населення України є:
- нерівний розподіл доходів і власності;
- неоднакові стартові умови для розвитку індивідуальної трудової діяльності, підприємництва, бізнесу;
- відносно низький розмір оплати праці окремих категорій зайнятого населення;
- підвищення частки утриманців в сім’ї;
- наявність незайнятих працездатних осіб;
- низький рівень соціальних виплат;
- несвоєчасні виплати заробітної плати, пенсій, допомог.
Українська дійсність демонструє серйозне протиріччя в сфері заробітної плати, що виявляється в різкій її диференціації і вкрай недостатньому рівні середньої заробітної плати, про що свідчать дані, подані вище.
Істотну роль в цьому зіграло необґрунтоване (ні з економічної, ні з соціальної точок зору) стримування мінімального розміру оплати праці, встановленого державою в якості державної гарантії, як одного з основних елементів, що характеризують якість розподілу соціальної відповідальності між державою і підприємцями.
Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата — це кількість грошей в номінальному розмірі, яке отримує працівник у вигляді винагороди за працю.
До номінальної заробітної плати відносяться:
- оплата, нарахована працівникам за відпрацьований час, кількість і якість виконаних робіт;
- оплата за відрядними розцінками, тарифними ставками, окладами, премії відрядникам і почасових;
- доплати у зв’язку з відхиленнями від нормальних умов роботи, за роботу в нічний час, за понаднормові роботи, за бригадирство, оплата простоїв не з вини робітників тощо.
Реальна заробітна плата – «це кількість товарів і послуг, яку можна придбати на номінальну заробітну плату. Іншими словами, реальна заробітна плата — це купівельна спроможність номінальної заробітної плати. Реальна заробітна плата залежить від номінальної і від цін на придбані товари і послуги.
Сучасний рівень реальної заробітної плати в Україні все ще не відповідає поняттю гідної заробітної плати та не забезпечує доступності житла та інших благ, необхідних для забезпечення розширеного відтворення людини».
Таким чином, можна зробити висновок, що реальні доходи населення значно знизилися в останні роки. Це говорить про те, що насправді люди стали заробляти менше, отже, і кількість товарів та послуг, які вони можуть придбати на ці гроші, також зменшилася, про що свідчить зниження рівня життя.
На будь-якому історичному етапі соціально-економічного розвитку суспільство висуває певні вимоги до рівня і якості життя. Ці вимоги різняться в залежності від приналежності людини до тієї чи іншої соціальної, регіональної або професійної групи. Сукупність цих вимог і визначає стандарт життя, або соціальний стандарт.
На нашу думку, склалася недостатньо структурована система соціальних норм і нормативів в Україні. У ній не виділяються пріоритетні показники рівня життя, пов’язані з вирішенням нагальних життєво важливих проблем. Встановлюються соціальні норми і нормативи не містять якісних характеристик, а їх кількісна величина, як правило, недостатньо обґрунтована, оскільки в основу норм і нормативів не підходять вимоги підтримки певного стандарту споживання матеріальних благ і послуг. В результаті не забезпечується стабільність рівня державних гарантій, оскільки збільшення вартісного значення норми або нормативу не завжди зберігає відповідний набір товарів або послуг.
Найближчим часом необхідно перейти від використання мінімальних соціальних нормативів доходів населення до суспільно необхідних, а в подальшому — до бажаних і оптимальних. Високий рівень спеціалізації і регламентації праці, підвищення кваліфікаційних і психофізіологічних вимог до персоналу, а також зростаюча гнучкість праці — ці та ряд інших характеристик сучасної економіки вимагають створення умов для якісно нового механізму суспільного відтворення. Це може бути забезпечено тільки на основі повноцінної оплати праці найманих працівників. Ядром гідної праці повинна стати система гідних доходів працездатного населення.
Висновки по розділу. Нами було проаналізовано середню заробітну плату по регіонах Україна за 2017 – 2019 роки. Визначено відсоткове співвідношення зміни середньою заробітної плати в Україні за 2017 та 2019 роки. Розглянуто та проаналізовано розмір мінімальної заробітної плати в Україні у 2017 — 2019 роки. Проаналізований індекс реальної заробітної плати та рівень інфляції у визначені роки. Детально розглянуто мінімальний прожитковий мінімум та розмір Єдиного страхового внеску.
Надано оцінку впливу середньомісячної заробітної плати на життя українських працівників. Розглянуто важливість отримання достатньої (гідної) оплати праці. Проаналізовано номінальну та реальну оплату праці. Нажаль, середньомісячна заробітна плата в Україні мала для забезпечення достойного рівня життя працездатного населення, не говорячи про мінімальний рівень та прожитковий мінімум.
Автор: УЛЬЯНА ІВАНОВА