Емпіризм – це філософський напрям, який вважає, що джерелом знання є спостереження, дослідження та досвід. Згідно з емпіризмом, людський розум народжується “чистим листом”, а знання набувається через сприйняття вражень, які оточуючий світ викликає у наших почуттях. Емпіризм наголошує на значущості конкретних спостережень і фактів у формуванні знань.
Основні принципи емпіризму:
- Спостереження та дослідження: Знання походить з конкретних спостережень, досліджень та взаємодії з оточуючим світом. Ідеї формуються на основі того, що можна спостерігати, вимірювати і перевіряти.
- Сенсорний досвід: Емпіризм вважає сенсорний досвід (почуття, враження, сприйняття) головним джерелом знань. Все, що ми знаємо, походить з наших почуттів та сприйняття світу через органи чуттів.
- Реальність як набір фактів: Реальність вважається набором окремих фактів, які можна об’єктивно спостерігати та описувати.
- Відкидання апріорних знань: Емпіризм відкидає ідею апріорних (інстинктивних або вроджених) знань або ідей, стверджуючи, що розум народжується без певних знань.
- Важливість експерименту та спостереження: В емпіризмі велика увага приділяється проведенню експериментів та систематичному спостереженню явищ, що дозволяє вивчати їх і здобувати нові знання.
- Позитивізм: Емпіризм є важливим елементом позитивізму, філософського підходу, який покладає акцент на науковість, спостереження та експеримент.
Відомі представники емпіризму в історії філософії включають Джона Лока, Девіда Г’юма, Джона Стюарта Мілля та інших. Цей напрям відіграв важливу роль у розвитку наукового методу та встановленні фактичних основ знань у різних галузях.