Епікур (341–270 до н. е.) – грецький філософ, засновник епікурейської школи, яка стала однією зі шкіл геленістичної філософії. Філософія Епікура зосереджувалася на досягненні особистого щастя та внутрішнього спокою через максимальне зниження страждань та віддалення від болю.
Основні ідеї епікурейської філософії:
- Природа і властивості атомів: Епікур вважав, що світ складається з атомів, незрозумілих невидимих частинок, які рухаються у порожнечі. Він вірив, що всі явища можна пояснити взаємодією та рухом атомів.
- Відсутність незримих сил і богів: Епікур відкидав ідею втручання богів в життя людей. Він вважав, що боги існують, але не мають впливу на життя людей.
- Поняття щастя: Головною метою життя, на думку Епікура, було досягнення щастя. Він вбачав щастя у відсутності страждань, включаючи фізичні й душевні, і внаслідок цього – досягнення внутрішньої гармонії та спокою.
- Збалансоване задоволення: Епікур підкреслював важливість задоволення, але не на вартість майже нічого. Він підтримував, що слід розумно прагнути до задоволень, які приносять довготривалу радість і уникати перевитрат і переваг, які можуть призвести до негативних наслідків.
- Дружба і взаємопорозуміння: Епікурійці вважали, що дружба і взаєморозуміння є важливими чинниками щасливого життя, і спілкування з друзями сприяє душевному благополуччю.
Епікурійці також розвивали свою моральну філософію, спираючись на ідею, що найвище добро – це насолода, а найвище зло – біль. Такий підхід викликав суперечки і критику від інших філософських шкіл та філософів.