Лондонський клуб (також відомий як “Клуб лондонських кредиторів”) – це назва групи приватних банків, які уклали угоди з країнами-боржниками, щоб реструктурувати їхні заборгованості або надавати нові позики на більш сприятливих умовах. Цей термін став популярним у 1980-их роках, коли багато країн з низьким рівнем розвитку потрапили в серйозні фінансові труднощі та не могли виплачувати свої борги.
Група лондонських кредиторів складалася з найбільших комерційних банків і фінансових установ, зазвичай базованих в Лондоні, таких як Barclays, Citibank, JP Morgan, і інших. Ці банки інвестували в боргові цінні папери країн-боржників і мали інтерес у забезпеченні виплати боргів.
Угоди, укладені між лондонськими кредиторами і країнами-боржниками, зазвичай включали реструктуризацію боргів, зниження процентних ставок, відстрочення виплат або навіть частковий або повний списання боргу. Це робилося для того, щоб допомогти країнам-боржникам виходити з фінансової кризи і знову стабілізувати свою економіку.
Лондонський клуб був однією з ключових фінансових інституцій, що впливали на міжнародні фінансові відносини і регулювали боргові справи країн-боржників. Однак з розвитком міжнародного фінансового ринку і змінами в підходах до реструктуризації боргів, важливість Лондонського клубу зменшилася, і він більше не грає такої ключової ролі в сучасних міжнародних фінансах.