Меритократія – це політична, соціальна або організаційна система, в якій основні позиції і публічні обов’язки надаються особам на основі їхніх заслуг, компетенції, навичок та здібностей, а не на основі нащадків, багатства, соціального статусу або інших критеріїв, що не пов’язані з здібностями.
У меритократічній системі влада та можливості надаються тим, хто виявляє високий рівень компетенції і досягає визначених цілей або стандартів. Основні принципи меритократії включають в себе:
- Об’єктивність: Оцінка і вибір осіб ґрунтується на об’єктивних критеріях, таких як знання, досвід, навички та досягнення.
- Конкуренція: Кандидати змагаються за вакантні посади чи можливості через конкурси або інші види оцінки їхніх заслуг.
- Прозорість: Процеси вибору і призначення повинні бути прозорими і публічними, щоб уникнути корупції та суб’єктивності.
- Компетентність: Після призначення особи очікується, що вони проявлять високий рівень компетенції та професійної ефективності в обраній області.
Меритократія може використовуватися в різних сферах, включаючи державну службу, бізнес, освіту, наукові дослідження і громадські організації. Вона призначається для забезпечення ефективного та компетентного управління та розвитку суспільства. Однак існують і критики меритократії, які вказують на можливість виникнення елітаризму, виключення і нерівності в доступі до можливостей в такій системі.