Автономізація – це процес автономізації чогось, когось чи системи.
Автономізацію можна зрозуміти через ідею про те, що держава приймає та реалізує певні рішення незалежно від різних місцевих та міжнародних акторів. Вона також ставить цілі та досягає їх без зовнішнього впливу.
Поняття «політичне» відіграє роль у сучасній політичній науці. З одного боку, змінюється парадигма розуміння політичної сфери суспільства, з іншого боку, така зміна відбиває як розвиток теорії, а й трансформацію самої соціальної реальності. Коротко можна сформулювати один із центральних аспектів цих процесів як втрату автономії політикою та набуття автономії політичним. На погляд характеристика парадоксальна, але вона визначає основну сутність аналізованих процесів. Автономізація політики означає певний список тим, які стосуються політичної сфери, тобто. р., національна безпека чи оподаткування. Зміна всередині списку можлива лише в ході структурних перетворень у суспільстві, таких як політизація проблем справедливості та бідності під час становлення держави загального добробуту. Автономізація політичного обумовлює незалежну схему вибору тими, хто має бути політичним; зміна цих тем перманентна в рамках взаємодії процесів політизації і деполітизації.
Джерело написання:
1. FROM THE AUTONOMY OF POLITICS TO THE AUTONOMY OF THE POLITICAL