Біхевіоризм (політичний) відноситься до підходу до політичної науки, який акцентує увагу на спостереженні та аналізі зовнішньої поведінки політичних акторів, зокрема дій і реакцій, виключаючи внутрішні мотиви, переконання або наміри, які можуть бути скритими.
Біхевіоризм політичний базується на принципах біхевіоризму як психологічної та соціологічної теорії, яка стверджує, що поведінка людини визначається зовнішніми стимулами, а не внутрішніми ментальними процесами, такими як переконання, цінності чи наміри. За підходом біхевіоризму політичного, політичні актори вважаються раціональними, прогнозованими діячами, які відповідають на зовнішні стимули шляхом певних видів поведінки.
В рамках біхевіоризму політичного, дослідники можуть аналізувати, наприклад, як політичні лідери реагують на зміни в економіці, соціальному середовищі або зовнішньополітичних подіях. Вони можуть досліджувати такі аспекти, як голосування в парламенті, прийняття рішень, мобілізація виборців, використання риторики тощо.
Проте варто зауважити, що біхевіоризм політичний має свої обмеження. Він не звертає увагу на внутрішні мотиви та причини, що впливають на політичну поведінку. Важливі аспекти, такі як ідеології, цінності, культурні чинники, можуть залишатися поза обсягом аналізу у рамках біхевіоризму.