Гедонізм – це етична та філософська концепція, що стверджує, що задоволення (грец. “hedone”) і уникнення болю є основними цілями людського життя. В основу гедонізму покладено ідею, що задоволення, насолода та блаженство є важливими аспектами щасливого та морально правильного життя.
Існує два основних напрямки гедонізму: психологічний гедонізм та етичний гедонізм.
- Психологічний гедонізм: Цей підхід стверджує, що люди, усвідомлюючи свої власні потреби та бажання, намагаються максимізувати своє задоволення та мінімізувати біль. Згідно з цим підходом, прийняття рішень базується на принципі насолоди і уникнення страждання.
- Етичний гедонізм: Цей підхід розглядає гедонізм з етичного погляду, стверджуючи, що моральність полягає в максимізації загального благополуччя і задоволення для всіх людей. Етичний гедонізм підкреслює, що задоволення має бути розглянуте не тільки на користь індивіда, але і на користь всієї суспільності.
Варіанти гедонізму можуть варіюватися в залежності від того, як вони визначають природу задоволення та способи його досягнення. Наприклад, епікурейський гедонізм (заснований на ідеях давньогрецького філософа Епікура) підкреслює поміркованість, насолоду від простих радощів та спокійну душу, тоді як бентамівський гедонізм (пов’язаний з іменем Джеремі Бентама) виходить з принципу максимізації загального щастя через вимірювання задоволення і болю на основі кількісних критеріїв.
Варто зазначити, що гедонізм є лише однією з багатьох етичних і філософських систем існування, існують і інші підходи до моралі та цілей людського життя.