Елітаризм – це філософський, соціологічний та політичний підхід, який підкреслює важливість існування еліт у суспільстві. Згідно з цією концепцією, існують групи осіб, які завдяки своєму розумовому потенціалу, освіті, соціальному статусу або іншим факторам є краще підготовленими і здатними керувати та приймати важливі рішення для суспільства.
Основні риси елітаризму:
- Переконання в різних здібностях: Елітаризм передбачає віру в те, що деякі особи або групи мають більше здібностей, інтелекту та кваліфікацій, що робить їх більш здатними приймати рішення та керувати.
- Суспільне нерівність: Елітаризм розглядає суспільство як ієрархічну структуру, де еліта знаходиться на вершині і має важливий вплив на розподіл ресурсів та влади.
- Заслугованість та обґрунтованість: Елітаризм передбачає, що члени еліти досягли свого статусу через заслугованість та обґрунтованість. Вони вважаються краще підготовленими для прийняття важливих рішень.
- Лідерство: Елітаризм вбачає лідерство як природну рису еліти, яка може ефективно керувати і орієнтувати суспільство.
- Важливість освіти: За підходом елітаризму, освіта відіграє важливу роль у формуванні та розвитку еліти, оскільки допомагає розвивати інтелектуальні та лідерські якості.
- Обмежена кількість еліти: Елітаризм підкреслює, що члени еліти є обмеженою групою, а не всіма членами суспільства.
Елітаризм має своїх прихильників і критиків. Критики вказують на можливість зловживання владою та ресурсами еліти, а також на небезпеку консолідації влади в обмеженому колі осіб. Прихильники ж елітаризму стверджують, що наявність компетентних та досвідчених лідерів є ключовим для стабільності та розвитку суспільства.