Європейська хартія регіональних мов та мов меншин – це міжнародний документ, що був прийнятий Радою Європи у 1992 році з метою захисту та сприяння розгортанню регіональних мов та мов меншин у країнах Європи. Ця хартія спрямована на визнання культурної та мовної різноманітності та підтримку прав та інтересів осіб, які використовують регіональні мови або мови меншин.
Основні положення “Європейської хартії регіональних мов та мов меншин” включають:
- Захист мовних прав: Забезпечення захисту прав осіб, які спілкуються регіональними мовами або мовами меншин, на національному рівні.
- Підтримка використання мов: Заохочення розгортання та розвитку регіональних мов та мов меншин в освіті, масовій інформації, культурі, судовій системі та інших сферах життя.
- Забезпечення доступу: Гарантування доступу до регіональних мов та мов меншин в офіційних ситуаціях та у взаємодії з державними органами.
- Діалог та консультації: Пропагування діалогу та консультацій між державними органами та представниками громадян, які використовують регіональні мови або мови меншин, щодо питань, що стосуються мовної політики.
- Міжнаціональний співробітництво: Заохочення співробітництва між країнами щодо захисту та підтримки регіональних мов та мов меншин.
- Звітність: Держави-члени повинні регулярно подавати звіти щодо заходів, прийнятих для виконання положень хартії.
Ця хартія є важливим інструментом для підтримки різноманітності мовної культури та прав осіб, які використовують регіональні мови або мови меншин. Ці положення сприяють створенню більш інклюзивного та різноманітного суспільства в Європі.