Женевські конвенції – це міжнародні договори, які встановлюють норми та стандарти для захисту жертв воєнних конфліктів, включаючи цивільних осіб, поранених та хворих, військовополонених та моряків. Конвенції отримали свою назву від швейцарського міста Женева, де були підписані та прийняті.
Вони складаються з чотирьох основних конвенцій та додаткових протоколів, що розширюють та уточнюють їхні положення. Основні чотири конвенції були прийняті в 1949 році, а додаткові протоколи – у 1977 році.
Основні Женевські конвенції включають:
- Перша конвенція: Конвенція про поліпшення становища поранених та хворих у збройних силах на землі.
- Друга конвенція: Конвенція про поліпшення становища поранених, хворих та моряків в морських силах.
- Третя конвенція: Конвенція про поліпшення становища військовополонених.
- Четверта конвенція: Конвенція про захист цивільних осіб під час воєнних конфліктів.
Додаткові протоколи розширюють захист жертв воєнних конфліктів та встановлюють додаткові стандарти:
- Додатковий протокол I: Стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів.
- Додатковий протокол II: Стосується захисту жертв невнутрішніх збройних конфліктів.
- Додатковий протокол III: Встановлює позначення ідентифікації медичних одиниць та медичного персоналу.
- Додатковий протокол IV: Стосується захисту цивільних осіб в часи окупації.
Женевські конвенції визначають правила та норми поводження в часи воєнних конфліктів, забезпечуючи гідний та людський ставлення до всіх жертв конфлікту, незалежно від їхнього статусу чи належності. Ці договори мають велике значення для забезпечення мінімальних гуманітарних стандартів під час воєнних дій.