Конвенція про захист прав і основних свобод людини – це міжнародний правовий документ, прийнятий в рамках Ради Європи, який містить набір норм і стандартів щодо захисту прав і свобод людини в країнах-членах організації. Ця конвенція також відома як Європейська конвенція про права людини.
Конвенція була підписана у 1950 році та набула чинності в 1953 році. Вона встановлює важливі принципи та права, які повинні бути забезпечені державами-учасницями, включаючи:
- Право на життя: Заборона на позбавлення життя, крім випадків, коли це визнано законним.
- Заборона на катування та нелюдське або принижувальне поводження чи покарання: Заборона на жорстоке, несправедливе та негідне поводження з людьми.
- Право на свободу і особисту недоторканість: Захист від незаконного заарешту та утримання в арешті.
- Право на справедливий суд: Гарантії справедливого та публічного розгляду справи незалежним та безпристрасним судом.
- Свобода вираження думки, свобода преси та свобода зібрань і об’єднань: Гарантії свободи слова та свободи збирання.
- Право на приватне і сімейне життя: Захист особистої та сімейної недоторканості.
- Заборона дискримінації: Захист від будь-якої дискримінації на підставі статусу, раси, кольору шкіри, релігії, політичних переконань тощо.
Ця конвенція також передбачає можливість звертання до Європейського суду з прав людини для індивідуальних та міждержавних скарг щодо порушення прав та свобод, закріплених у ній. Вона визнана однією з найважливіших міжнародних документів з захисту прав людини.