Конституція Української Народної Республіки (УНР) — це основний правовий акт, прийнятий 29 січня 1918 року Центральною Радою, який встановив політичний, правовий та організаційний порядок в УНР, першій спробі незалежності України під час революційних подій 1917–1921 років.

Головні положення Конституції УНР:

  1. Суверенітет та незалежність: Визнання УНР незалежною і суверенною державою.
  2. Форма держави: УНР оголошується національною республікою.
  3. Соціальні та політичні права: Забезпечення прав і свобод громадян, право на приватну власність, релігійну свободу тощо.
  4. Влада: Встановлення парламентської демократії з верховною владою Верховної Ради.
  5. Президент: Заснування посади Президента УНР як глави держави.
  6. Законодавство: Формування однопалатного парламенту (Земського Собору).
  7. Судова система: Визначення незалежності судів.
  8. Національний флаг і герб: Затвердження національного символіки.
  9. Громадянство: Регулювання питань громадянства УНР.
  10. Автономія: Надання регіонам та національностям певної автономії.

Конституція УНР діяла протягом короткого періоду і втратила силу під час революційних подій та польсько-української війни 1919–1921 років. Проте вона залишила значний вплив на подальший розвиток українського правового мислення та національного самовизначення.

Залишити відповідь

Відкрийте більше з Український Політолог

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання