Конституція Української Народної Республіки (УНР) — це основний правовий акт, прийнятий 29 січня 1918 року Центральною Радою, який встановив політичний, правовий та організаційний порядок в УНР, першій спробі незалежності України під час революційних подій 1917–1921 років.
Головні положення Конституції УНР:
- Суверенітет та незалежність: Визнання УНР незалежною і суверенною державою.
- Форма держави: УНР оголошується національною республікою.
- Соціальні та політичні права: Забезпечення прав і свобод громадян, право на приватну власність, релігійну свободу тощо.
- Влада: Встановлення парламентської демократії з верховною владою Верховної Ради.
- Президент: Заснування посади Президента УНР як глави держави.
- Законодавство: Формування однопалатного парламенту (Земського Собору).
- Судова система: Визначення незалежності судів.
- Національний флаг і герб: Затвердження національного символіки.
- Громадянство: Регулювання питань громадянства УНР.
- Автономія: Надання регіонам та національностям певної автономії.
Конституція УНР діяла протягом короткого періоду і втратила силу під час революційних подій та польсько-української війни 1919–1921 років. Проте вона залишила значний вплив на подальший розвиток українського правового мислення та національного самовизначення.