Ломейські конвенції – це набір договорів, укладених у Ломе, столиці Того, між країнами Африки, Карибського басейну і Тихого океану (АКТБ) та країнами Європейського Співтовариства (тепер Європейський союз) з метою сприяння співпраці та розвитку між цими регіонами. Перша Ломейська конвенція була укладена в 1975 році, а остання – в 1980 році. Ці конвенції були оновлені і розширені у пізніших роки, найбільш важливими змінами були угоди в Ломе IV (1989 рік), Ломе V (1990 рік) та Ломе VI (1993 рік).
Основні цілі Ломейських конвенцій включають:
- Розвиток і підтримка – сприяння економічному, соціальному і культурному розвитку країн АКТБ.
- Сприяння стабільності та миру – підтримка стабільності та врегулювання конфліктів у регіоні.
- Підтримка демократії та прав людини – посилення демократії, дотримання прав людини та правового державства.
- Торгівля та економічна інтеграція – сприяння розвитку торговельних відносин та економічної інтеграції між регіонами.
- Природоохоронні заходи – збереження природних ресурсів і природного середовища.
Ломейські конвенції дали поштовх для розвитку та співпраці між країнами АКТБ та Європейським Співтовариством, сприяли торгівлі, інфраструктурним проектам, розвитку освіти, охороні здоров’я і багатьом іншим аспектам. Остання Ломейська конвенція (Ломе VII) була підписана в 2019 році. Важливо зауважити, що вона була останньою у серії Ломейських конвенцій, оскільки в 2020 році її замінила Угода про партнерство між країнами Африки, Карибського басейну і Тихого океану (АКТБ) та Європейським Союзом (ПАКТ).
Ця нова угода покликана відобразити зміни в геополітичних, економічних і політичних умовах, які відбулися після укладення оригінальних Ломейських конвенцій, і спрямована на підтримку сталого розвитку та співпраці між регіонами.