Магдебурзьке право (також відоме як Магдебургське право або Магдебургська конституція) – це середньовічне правове кодифіковане законодавство, яке виникло в середньовіччі місті Магдебург (тепер Магдебург, Німеччина) і стало важливим юридичним документом для численних міст у Середній та Східній Європі. Магдебургське право було одним з перших систематичних законодавств для міських громад, і воно вплинуло на розвиток міського самоврядування і права в Європі.
Основні риси Магдебурзького права включають:
- Муніципальна автономія: Магдебургське право надавало міським громадам значну ступінь самостійності і самоврядування. Міста, які приймали це право, мали право встановлювати свої власні правила і статути, а також здійснювати внутрішні справи.
- Правова система: Магдебурзьке право було систематизованим і кодифікованим, що робило його докладним і доступним для міських влад і жителів.
- Господарські та торговельні питання: Право також включало в себе правила щодо господарської діяльності, торгівлі та власності.
- Права громадян: Магдебурзьке право гарантувало певні права громадянам міста, включаючи право на справедливий суд та власність.
Магдебургське право поширилося на багато міст у Середній та Східній Європі, зокрема в Польщі, Україні, Білорусі, Литві, Латвії, Естонії, Росії, Угорщині і Болгарії. Це стало важливим чинником для розвитку міських структур та правових традицій у цих регіонах.
Магдебурзьке право було важливою частиною історичного розвитку міських громад і стало попередником більш сучасних систем муніципального права в Європі.