Веймарська конституція, офіційно відома як Конституція Веймарської Республіки, була основним законом Німецької республіки, яка існувала з 1919 по 1933 рік. Конституція отримала свою назву від міста Веймар, де був створений Веймарський національний конституційний конгрес у 1919 році, щоб розробити новий політичний лад після Першої світової війни.
Основні принципи Веймарської конституції включали демократичну парламентську систему управління, розділення влади, гарантії громадянських прав і свобод, а також соціальні заходи для захисту працівників і соціальної справедливості. Конституція передбачала створення двопалатного парламенту (Рейхстагу і Рейхсрату), президентську посаду, незалежну судову систему і захист прав меншин.
Проте, Веймарська конституція також стикалася з численними проблемами і викликами. Перш за все, політична нестабільність, конфлікти між різними політичними партіями, економічна криза та внутрішні конфлікти підривали її дієвість. Змінні уряди та поглиблення розколів між різними політичними силами сприяли послабленню конституційного ладу.
У 1933 році Націонал-соціалістична робітнича партія під керівництвом Адольфа Гітлера прийшла до влади і почала руйнувати Веймарську конституцію. Це призвело до закріплення диктатури і прийняття інших законів, які позбавили громадянських прав і свобод. Веймарська конституція була офіційно припинена, коли Гітлер оголосив себе канцлером і розпочав епоху Третього Рейху.