Вето – це право, надане певним державам або органам блокувати рішення або прийняття ухвали, зазвичай в рамках міжнародних організацій чи органів, що працюють за принципом колегіального прийняття рішень.
Найбільш відоме використання поняття “вето” спостерігається в Системі Організації Об’єднаних Націй (ООН). Вето може бути застосоване п’ятьма постійними членами Ради Безпеки ООН, а саме: Китаєм, Францією, Росією, Сполученими Штатами та Великою Британією. Ці держави мають право блокувати будь-яке рішення Ради Безпеки, яке суперечить їхнім національним інтересам або яке вони вважають неприйнятним.
Застосування вето може мати значний вплив на прийняття рішень і розвиток подій в міжнародній політиці. Вето може блокувати прийняття резолюцій, зокрема тих, що стосуються втручання в конфлікти, санкцій, призначення миротворчих місій чи інших міжнародних заходів. Вето може призводити до затягування розв’язання проблем і виникнення тупикових ситуацій в роботі міжнародних організацій.
Однак варто зауважити, що використання вето також є інструментом, який надає державам можливість захищати свої національні інтереси та забезпечувати баланс сил у міжнародних відносинах.